Хто така гіперактивна дитина і що з цим робити?

Хто така гіперактивна дитина і що з цим робити?

За статистикою Американської психіатричної асоціації діагноз СДУГ зустрічається у 5% дітей. Але за оцінками батьків і педагогів таких дітей набагато більше. Просто більшість ніколи не дізнаються діагноз і перенесуть свої проблеми в доросле життя. Гіперактивний дитина — це діагноз або характер? Як вчити його і чому вчитися батькам? Що відбувається з активними дітьми в дорослому віці? У статті зібрали відповідь на питання, статистику та правила, які допоможуть зробити життя з гіперактивними дітьми простіше.

Зміст

Хто така гіперактивна дитина?

Гіперактивний дитина — це той, у якого спостерігається сукупність симптомів, пов’язаних з надмірною психічною і руховою активністю. Про хлопців, готових цілодобово стрибати і бігати, в народі кажуть «шило в попі». Лікарі діагностують синдром у дітей з підвищеною імпульсивністю, неуважністю, невмінням сконцентруватися; такі діти не замислюються про наслідки своїх вчинків, хапаються за кілька справ одночасно, але не доводять їх до кінця, вередують без приводу або навпаки лякають оточуючих своєю інертністю.

Гіперактивність як прояв характеру не заважає дитині розвиватися, спілкуватися з однолітками. Його поведінка, скоріше, можна назвати надто активним, непосидючим або рухомим, а саму дитину частіше називають неслухняним.

Гіперактивність як хвороба має конкретний медичний діагноз: СДУГ — синдром дефіциту уваги гіперактивність. Мова йде не про пошкодження мозку, а про деяких функціональних розладах центральної нервової системи. Але поставити остаточний діагноз може тільки дитячий психіатр після цілого ряду досліджень, включаючи енцефалограму мозку і спостережень на протязі не менше півроку.

За статистикою ознаки підвищеної активності спостерігаються у 5-12% дітей дошкільного віку. Остаточно діагностується гіперактивність у дітей молодшого шкільного віку і за останнє десятиліття їх стало значно більше — на 24%. Причому у хлопчиків це захворювання зустрічається в 5-9 разів частіше, ніж у дівчаток. А у 55-57% дітей з діагнозом СДУГ знаходять інші захворювання: дислексію, дисграфию, тривожні розлади.

У XX столітті вважали, що дорослі люди синдромом не страждають. Але в 2010 році було встановлено, що в третині випадків діагноз переноситься у доросле життя. Гіперактивність у дорослих проявляється тягою до екстриму, ризикованим водінням, агресією, неконтрольованими спалахами гніву, нестриманістю мови, депресією.

Ознаки та причини активності.

Занадто активного дитини першим описав німецький лікар Генріх Хоффман і навіть прозвав його Непоседа Філ. Зв’язок гіперкінестічності і мозкової дисфункції виявили в 1940-х американські вчені. Сьогодні СДУГ вважається найпоширенішою формою нервово-психічної патології у дітей. Точна причина виникнення синдрому поки невідома. Більшість нейропсихологов називають три основні чинники, що впливають на надмірну дитячу активність — генетичний збій, вроджене ушкодження мозку, соціально-психологічні чинники.

Перш, ніж самостійно ставити діагноз, потрібно розібратися, що таке гіперактивність. Термін походить від грецького «Hyper» — «безліч» і латинського «Activus» — «активний» і в точному перекладі означає Перебільшену активність. В лікувально-медичному розумінні це один із проявів складного комплексу симптомів, пов’язаних з недоліком самоконтролю.

Гіперактивні діти не виглядають хворими в традиційному розумінні, та й по суті, не є ними. Але з проявом надмірної активності батьки можуть зіткнутися в перші місяці життя немовляти: діти багато плачуть, погано сплять, занадто дратуються від світла і шуму. Ближче до школи ситуація погіршується. Якщо залишити таку поведінку без уваги, в майбутньому у дитини можуть початися проблеми в спілкуванні, соціалізації, емоційному розвитку.

Гіперактивність дитини визначається за основними ознаками:

Якщо на половину пунктів зі списку батьки відповідають ствердно, значить, в сім’ї може рости гіперактивна дитина, лікування якого може призначити лікар. Для лікування застосовуються різні техніки, терапія або медико-психологічний супровід.

Гіперактивний дитина: що робити?

Гіперактивність у дитини — стрес для всієї родини. Буває, що така дитина постійно конфліктує з однолітками, важко адаптується в школі, погано вчиться сам і заважає іншим. Найсумніше в тому, що такі діти рідко знаходять друзів. Але панікувати рано. У більшості випадків синдром поєднується з нормальним інтелектуальним розвитком. Так що таких хлопців вчити можна, якщо знати, як це робити.

1. Зверніть увагу на себе.

Дорослим потрібно навчитися взаємодіяти саме зі своєю дитиною, адже ніяких норм або середньостатистичних показників не існує. Для початку прийняти діагноз і його особливості. Ухвалення допоможе зберігати терпіння, проявляти толерантність і емпатію в моменти, коли син або дочка ігнорує прохання, несподівано починає шуміти, постійно втрачає речі.

2. Розробіть особливий режим дня

Дитині потрібно продовжити «дошкільний спосіб життя» до 10-11 років. Не можна віддавати його в усі секції, щоб «погасити» надмірну активність. Так, йому хочеться постійно рухатися, але при втомі моторна активність тільки підвищується. Це особливість психіки. Не можна залишати його самого після уроків, завантажувати рутинними завданнями, вимагати акуратного оформлення робіт.

3. Сповільніть ритм навчання

Діяльний дитина швидко розуміє і рухається, але швидко видихається. Зусилля батьків повинні бути звернені на те, щоб зробити навчання якомога більш плавним і ритмічним. Наприклад, кожні три-п’ять хвилин робити паузи під назвою «час подумати». Це допоможе зосередитися на заняттях хоча б ці п’ять хвилин, а потім посидіти спокійно. Таку ритмічність треба знаходити в будь-яких діях.

4. Будьте обережні у висловлюваннях

Щоб залишатися уважними і чуйними батькам потрібно постійно тримати себе в руках. Зрозуміло, це складно. Але це не зрівняється з тими труднощами, з якими стикаються діти з СДУГ. Співчуття допоможе доносити свою думку без зайвої критики. Потрібно переконати дитині, що він — це не синдром, що не чужу думку, не його особливості. Але робити це без оцінок або докорів. Який є, і так добре.

5. Практикуйте нові техніки навчання

Якщо поставлений діагноз гіперактивність, у дітей лікування проводиться лікарськими препаратами і поведінкової терапією. Ліки призначає лікар, але шукати нові методики корекції поведінки можуть батьки. Наприклад, вже є перевірений і випробуваний на волонтерах тренажер для розвитку уважності. А коректувати поведінку активних дітей спеціально підібраною музикою вміють музичні психотерапевти.

Психологи і педагоги дуже оптимістично висловлюються про майбутнє дітей з СДУГ. Якщо батьки виявлять терпіння, підберуть бадьорих, уважних і розуміють вчителів, то основні симптоми згладжуються до підліткового віку.

Висновки:

Все про відносини

Зараз ви знаходитесь тут:

Можливо, вас зацікавить: